Сучасна мама маленької дитини – це симбіоз особистого досвіду, рекомендацій лікарів, порад подруг і, звичайно ж, знань отриманих в інтернеті. Нерідко ми можемо почути від дільничного лікаря діагнози, які, не маючи медичної освіти, не так просто розшифрувати і проаналізувати. З метою позбавити Вас від виснажливої ​​подорожі по сторінках “мамських” форумів, з різноманіттям історій, що жахають, пропонуємо разом розібратися у всіх тонкощах діагнозу під назвою «Ацетонемічний синдром у дітей» (АСД). Звучить дуже незрозуміло, чи не так? Давайте спробуємо трохи простіше …

Людський організм вивільняє енергію переважно з глюкози, яка накопичується у вигляді специфічної сполуки – глікогену (він аккумулюється переважно у печінці). Запаси глікогену у дорослих спостерігаються у достатній кількості. Натомість, у малюків – відзначається незначна його кількість. Тому, при надмірному фізичному навантаженні; емоційному дисбалансі (стреси, переживання, тощо); навантаженні на травну систему та печінку їжею багатою на жири – запаси глікогену в дитини швидко зникають.

Таким чином, організм самостійно починає синтезувати енергію з жирів. Втрата організмом здатності утилізувати кетонові тіла призводить до їх значного накопичення в крові, розвитку кетонемії, кетонурії, що обумовлює характерний ацетонемічний синдром. Саме тому, можна з впевненістю стверджувати, що присутність запаху ацетону як і безпосередньо АСД – не є захворюванням, а, лише, сигналізує, що в тілі людини запаси глюкози підійшли до критичної позначки.[2,4,7]

Спостерігаючи за Вашим малюком, Ви можете самотужки діагностувати ацетонемічний синдром за наступними ознаками:

– дитина багаторазово (більше 5 разів на добу) блює протягом 1-5 днів. Окрім того, Ваші спроби напоїти або погодувати дитину –  провокують новий напад блювання;

– спеціальні тест-смужки, допоможуть виявити наявність ацетону в сечі;

– інтоксикація, що проявляється блідою шкірою дитини з рум’янцем на щоках;

– дратівливість і збудження дитини, що відзначається на початку захворювання поступово змінюються втомою, слабкістю та млявістю. Дитину тягне на сон. В поодиноких випадках мають місце судоми;

– порушення, що проявляються в ослабленні тонів серця дитини, тахікардії та аритмії

– достатньо часто відзначаються болі в животі, нудота, затримка випорожнення;

– підвищення температури понад 38 ° С;

– в формулі крові наявність кетонових тіл. Окрім того, помірний лейкоцитоз,  збільшення значення ШОЕ, нейтрофільоз.[3]

Загалом лікування цієї недуги дітей та дорослих можна умовно розділити на два етапи: термінове купірування ацетонемічного кризу та вживання заходів, які направлені на профілактику повторень цих станів.

До першого етапу відносять:

1. Зменшення дефіциту глюкози. З цією метою використовують теплий розчин глюкози, що вживають внутрішньо. Це може бути: настій з родзинок, компот з сухофруктів, дуже солодкий чай.[5,7]
2. Усунення стану зневоднення. Окрім перерахованих вище рідин малюкам дають водно-сольові розчини. Зауважимо, що поїти малюка необхідно достатньо часто, але невеликими порціями, щоб знову не викликати напад блювоти. Оптимальним є:  одна-дві ч. л. рідини кожні 10-15 хвилин.[5,7]
3. При болях та дискомфорті в животі використовують спазмолітичні засоби.[5]
4. Для дезінтоксикації організму використовують сорбенти.[5]
5. Надійним помічником при комплексному лікуванні АСД у дітей може виступати дієтична добавка «Гепаргін», що є джерелом амінокислот аргініну та бетаїну.  При ацетонемічному синдромі аргінін покращує дезінтоксикаційні властивості печінки, бетаїн – нормалізує водно-електролітний баланс в клітинах, бере участь в енергетичному обміні. Саме тому, застосування «Гепаргіну» у комплексному лікуванні допомагає швидше вивести дитину із стану ацетонемічного кризу. Він випускається у формі розчину з виноградним смаком, який розводять в 100 мл води і дають дитині по чайній ложці кожні 10-15 хвилин.[1]

ВАРТО ПАМ’ЯТАТИ! Якщо самостійно стабілізувати стан дитини не виходить – після всіх маніпуляцій спостерігається нестримне блювання, зневоднення організму, наростаюча слабкість – ОБОВ’ЯЗКОВО показано лікування в межах медичного закладу з неодмінним проведенням інфузійної терапії (крапельниці).

Профілактикою запобігання ацетонемічного синдрому у дітей є правильне збалансоване харчування.[6,7]

Щодо  дієти, варто зауважити, що малюк не повинен бути голодним та голодувати. Годувати дитину краще часто але дрібними порціями. Насильно змушувати їсти – не потрібно. Необхідно обмежити вживання продуктів, багатих пуринами і кетогенними амінокислотами. З раціону виключаються м’ясо молодих тварин, жирне м’ясо, консерви, копченості, концентровані бульйони. Протипоказані щавель, кольорова капуста, томати, цитрусові фрукти. У цей період рекомендовано до вживання  рідкі каші на воді (гречка, вівсяна каша, манка), овочеві або круп’яні супи, запечені яблука, галетне печиво.[6,7]

Література

1. Листок-вкладиш до дієтичної добавки Гепаргін
2. Клиническая интерпретация ацетонемической рвоты у детей, Л. А. Решетник, Е. О . Парфенова, Н. С . Кривицкая, 2013
3. Особенности ацетонемического синдрома у детей, Н. И. Зрячкин, С. А. Хмилевская, Г. В. Зайцева, О. А. Макарова, Ж. Ж. Каральская, Российский педиатрический журнал, 2013
4. Ацетонемічний синдром у дітей: патогенез, раціональна інфузійна терапія, рикало н.а., рауцкіс в.а., 2012
5. Неотложные состояния у детей, а. Д. Петрушина л. А. Мальченко л. Н. Кретинина 2002
6. Межприступный период при ацетонемическом синдроме у детей – «мифы» и реалии, В.В. Корнева, Е.А. Боярская, М.А. Капичина, кафедра педиатрии № 2 Национальной медицинской академии последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев.

7. Ацетонемічний синдром у педіатричній практиці: діагностична підступність і непередбачуваність!, О.М. Охотнікова, Ю.І. Гладуш, Т.П. Іванова, 2011