Для ацетонемічного синдрому характерним є тривалий перебіг (протягом років) з чергуванням періодів багаторазового стереотипного блювання (кризи) та повного благополуччя (ремісія). Ацетонемічний криз потребує невідкладного втручання, оскільки при несвоєчасному наданні медичної допомоги може розвинутись важке зневоднення дитячого організму.
У період між нападами проводяться заходи з профілактики рецидивів ацетонемічного кризу, що включають ряд напрямків, основним з яких є лікувальне харчування з обмеженим вживанням продуктів, багатих пуринами, а також харчових алергенів і аллергізуючих речовин. Дієта має включати переважно молочно-рослинні продукти, каші, свіжі овочі та фрукти, нежирне м’ясо дорослих тварин. Слід різко обмежити в раціоні жири та білки.
Що ж таке пурини і чим вони небезпечні?
Пурини – це життєво важливі складові будь-якої клітини, перш за все її ядра. Невелика їх частина утворюється в організмі, але в основному вони поступають з їжею. Пурини містяться практично у всіх продуктах харчування. Проте їхню концентровану кількість містить відносно невелика кількість продуктів. В основному, це білкова їжа – м’ясні субпродукти, риба і морепродукти (скумбрія, оселедець, сардини і мідії), а також дріжджі.
У дітей схильних до розвитку синдрому ацетонемічного блювання необхідно обмежити вживання м’яса молодих тварин, птиці та субпродуктів (нирки, серце, печінка, легені, мозок, кров’яна і ліверна ковбаса), оскільки вони містять велику кількість пуринів, бобових культур (горох, соя, боби, квасоля), деяких видів риби (шпроти, сардини, кілька, тріска, судак, щука), грибів (білий гриб), солі, оскільки вона затримує рідину в тканинах і перешкоджає виведенню через нирки сечокислих сполук. Слід виключити з раціону холодець, соуси, м’ясні та рибні бульйони, оскільки 50% пуринів при варінні переходять у бульйон. Не слід зловживати продуктами, які стимулюють центральну нервову систему (кава, какао, міцний чай, гострі закуски, прянощі).
Коли клітини руйнуються або гинуть, з пуринів утворюється сечова кислота, що є нормальним фізіологічним процесом, який має свою користь для організму. А саме – сечова кислота є антиоксидантом і, якщо її вміст в крові є в межах норми, то вона захищає наші кровоносні судини. Однак рівень сечової кислоти в крові та інших частинах тіла з різних причин може стати занадто високим. А це є небезпечним у контексті розвитку подагри – хвороби, яка виникає внаслідок підвищеного рівня сечової кислоти в крові, при якій сечова кислота кристалізується, а кристали накопичуються у суглобах, сухожиллях та навколосуглобових тканинах.
Слабкомінералізовані мінеральні води мають діуретичну дію, активізують процеси фільтрації у нирках, нормалізують водно-сольовий обмін. Мінеральні води призначають з розрахунку 3-5 мл/кг на прийом тричі на добу протягом місяця курсами в кількості 3-4 в рік. Олужнення сечі підвищує розчинність сечової кислоти і перешкоджає формуванню уратних конкрементів (каменів із сечової кислоти).
Тобто діти, у яких є схильність до розвитку синдрому ацетонемічного блювання, мають дотримуватися дієти з переважанням вуглеводів, в тому числі легкозасвоюваних, та обмеженням білків та жирів. Якщо буде достатня кількість глюкози в крові, то організм отримуватиме з неї усю необхідну енергію і не задіюватиме процеси її синтезу з білків та жирів.
Потрібно також враховувати, що холодна пора року, емоційне збудження, стрес, підвищена рухова активність і будь-яка інфекційна хвороба можуть збільшувати потребу у вуглеводах. У такій ситуації корисно дати дитині солодкий фрукт – сливу, абрикос, аличу, персик (джерела глюкози) або виноград, яблуко, груші або мед (джерела фруктози). При відсутності свіжих фруктів можна вживати варення, джеми, солодкий чай – але в трохи менших кількостях, оскільки в них присутній білий цукор, який засвоюється на 99%.
Дітям з ацетонемічним синдромом рекомендовано багато часу проводити на свіжому повітрі, необхідні регулярні та дозовані фізичні навантаження без перевтомлення, достатньо тривалий сон (не менше 8 год на добу). Корисні водні процедури: плавання в басейні, контрастний душ, обливання.
В період ремісії також проводяться курси протирецидивного медикаментозного лікування, зазвичай не менше 2 разів на рік, навесні та восени. Призначаються ліпотропні препарати, гепатопротектори. Наприклад, розчин Гепаргін – засіб для корекції ацетонемічних станів у дітей віком від 3-х років з метою нормалізації функціонального стану гепатобіліарної системи та усунення наслідків інтоксикації. При підвищеній нервовій збудливості – рослинні заспокійливі (валеріана, глід, пасифлора).
Таким дітям показане санаторно-курортне лікування на бальнеологічних курортах. Після досягнення дитиною віку 11–12 років ацетонемічні кризи зазвичай припиняються.
Городиловська Марта Ігорівна,
к.мед.н., асистент кафедри педіатрії №1
Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
Використана література:
- Листок-вкладення до дієтичної добавки Гепаргін.
- Шадрін О.Г. Ацетонемічний синдром у дітей // Український медичний часопис. 2014. №6.
- Молчанов Д. Зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози на тлі ацетонемічного синдрому в дітей: діагностика і корекція // Здоров’я України. №2. 2012. С. 51.